Початок першого листа святого Йоана починається дуже високими словами. “те, що
ми чули, що бачили нашими очима, що оглядали і чого наші руки доторкалися”.
Безперечно, всі ми маємо якийсь досвід Бога. На загальному, людському рівні ми всі
досвідчили любові батьків, приязнь друзів, захоплення від почуттів, радість праці та
творчості, милування природою. Але Йоан пише про щось більше. Про певний
специфічний досвід. Досвід Воплоченого Слова, про “Слово життя”. А у чому воно? У
тому, що “вічне життя, яке в Отця перебувало — нам об'явилося”. Яким же чином ми
зустрічаємо з цим Словом? Ми вже не можемо бачити Ісуса своїми очима, бо Він
вознісся. Йоан не переносить цей аспект у площину містагогічну. Він не говорить, що
ми зараз зустрічаємося з Ним у Таїнствах. Йоан говорить про віру. Тобто Йоан, сам
як той, хто зустрівся з цим Словом, передає нам цю вістку - “що ви мали спільність і з
нами”. Отже, Об'явлення не закінчується, воно продовжується через Церкву, тих, хто
проповідує Ісуса Воскреслого.
Для нас це дуже важлива риса в тому, що ми не є першими. Ми не видумали собі
свою віру. Ми отримали її як дар від інших. А вони теж не самі її придумали. Вони теж
її отримали. Може в інший спосіб, аніж ми. Але все-таки зустріч з Богом починається
з того, що Бог виходить на зустріч людині. Кожному в свій власний спосіб.
Це велика таємниця, яку ми не можемо зрозуміти логічно. Бо логічно, це завжди усім
однаково. Як то казав дідусь Ленін “кожному по чайнику”. А у Бога це не так. Комусь
Він дає багато, але потім багато вимагає. А комусь взагалі нікому нічого не дає.
(Інколи так здається). Я думаю, що ця таємниця не тільки не принижує людину і
ставить її в особливому індивідуальному світлі. Але вона і підносить Бога, Якій має
настільки Сили та Мудрості, що любить кожного окремо, різною особливою любов'ю.
Далі Йоан говорить про ніби дуже просту річ, яку однак нам, грішним, дуже важко
прийняти. Бог є Світлом, тотальним і незаперечним. У Ньому не має і не може бути
ніякого примирення, компромісу з гріхом, зі злом. “У Ньому немає темряви”. Для нас
це безперечно дуже страшна правда. Адже ми є грішні, в нас живе гріх. Отже, ми є
відкинути, маємо бути відкинути Богом, Якій не може бути поруч з гріхом. Йоан
застерігає нас від усіляких спроб якось самим позбавитися цього протиріччя —
придумувати собі, що ми не є грішні. Йоан не говорить про іншу можливість, яка
однак зараз є дуже поширена: не визнавати себе грішником. Але ця спроба є надто
слабкою людина насправді знає, що вона слабка і грішна; в ній живе зло, якого вона
можливо сама не хоче. Тому людина робить іншу спробу: змінює образ Бога.
Говорить, що Він недобрий, злий, або навіть зовсім байдужий. Ці різні спроби ми
можемо побачити у поганстві. Найкращі поганські релігії говорить про фаталізм,
тобто про сліпе визначення хто буде спасенний, а хто загине; та про метапсихоз,
можливість очищення через перевтілення. Але для юдея усе це недопустиме. Він
знає, що Бог добрий, а людина зла. Це людина покинула Бога, відвернулася від
Нього. Щодо цього нема жодних сумнівів. Апостол Павло, як дуже гарний
представник юдаїзму, прекрасно описує цей стан. Для Йоана це вже немає такого
значення. Він знає, що Бог Сам усуває цю перепону. Він Сам простягаю руку для
спасіння людини. Він не тільки дивиться з висоти на людину, але і любить її. Тому
для Йоана приховувати свій гріх просто нелогічно. Навпаки Йоан позитивно дивиться
на гріх, він для нього не є жодною перепоною на шляху до Бога. Перепоною є
брехня, неприйняття того шляху, який пропонує Бог.
Однак Йоан не грається, для нього спілкування з Богом має основу у виконанні
заповідей. Тобто нема жодного протиріччя між моральними вимогами та радість
спілкування з Богом. Саме це доводить Йоан - “ви спізнали Того, Хто споконвіку, ви
сильні, ви перемогли лукавого”. Для нього утвердження у благодаті є якраз тим
засобом для того, щоб виконувати заповіді. Перебування з Богом, також позбавляє
нас темряви, разом з тим вводячи нас у світло.
Для Йоана є дуже актуальною темою, ниткою того де проходить межа між світлом та
темрявою — це любов до брата. Ненависть відкриває нам правду, що ми у темряві. А
“спільність з одним одним” це є якраз тим виміром для Йоана що ми з Богом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Во имя Отца и Сына и Святого Духа - Валерий Бартахов Прочитав журнал я не нашёл в нем никаких упоминаний о Духе Святом. На мой вопрос: Вспоминают ли на служениях лютеране о Святом Духе? Ответили, что при начале и окончании богослужений говорят: «Во имя Отца, Сына и Святого Духа». – Фактически знаний и практики о крещении и получении Духа Святого лютеранская церковь не имеет.
Владимир Проворов, когда просит читателей посмотреть на лютеранскую церковь, то пишет во фразе «нашу Церковь», Церковь - с прописной буквы. Прописной буквы достойна только Церковь на небесах. – Ибо Церковь на небесах и тот, кто принял на земле Духа Святого, свободны от тех недостатков, которые брат Владимир раскрывает в своей статье. Нерадивые и не принявшие Духа Святого христиане переполнили церкви на земле: Поэтому лютеранская церковь и другие религии не были весомой преградой для прихода Гитлера (сатаны) в мир. А чтобы не оказался наш дальнейший труд бесполезным, необходимо лично каждому утром и вечером свою земную жизнь вверять: Во имя Отца и Сына и Святого Духа. Никакой бес, никакой дух и никто не сможет захватить обманом вашу душу и тело, если вы доверитесь Богу или Христу и Духа Святого примете: И нерадивые христиане не смогут скрыть своих действий от тех, кто получит Духа Святого.
И сказал Господь: «Кто-нибудь из вас, имея друга, придет к соседу в полночь и скажет ему: Сосед! дай мне взаймы три хлеба, ибо друг мой с дороги зашел ко мне, и мне нечего предложить ему: А тот изнутри скажет ему в ответ: Не беспокой меня, двери уже заперты, и дети мои со мною на постели; не могу встать и дать тебе. Если, говорю вам, он не встанет и не даст ему по дружбе с ним, то по неотступности его, встав, даст ему, сколько попросит. И Я скажу вам: Просите, и дано будет вам; ищите, и найдете; стучите, и отворят вам. Ибо всякий просящий получает, и ищущий находит, и стучащему отворят. Какой из вас отец, когда сын попросит у него хлеба, подаст ему камень? Или, когда попросит рыбы, подаст ему змею вместо рыбы? Или, если попросит яйца, подаст ему скорпиона? Итак, если вы, будучи злы, можете даяния благие давать детям вашим, тем более Отец Небесный даст Духа Святого просящим у Него» (Лук.11:5-13; Матф.3:11; Мар.1:8; Лук.3:16; Иоан.1:33; Деян.1:5; 11:16; 1Кор.12:13).
